Латинська назва роду утворена від грецького слова, що означає «гніздо», за схожість сплетіння коренів із пташиним гніздом – під землею сховане потужне кореневище, геть все вкрите видовженими потовщеними корінцями, що розходяться на всі боки – справжнє гніздо. Українська назва також відображає особливість будови коренів. Видова назва в перекладі з латинської мови означає «пташине гніздо».
Багаторічна трав'яниста сапрофітна кореневищна рослина заввишки 20-45 см. Ця рослина має жовтий колір, бо повністю позбавлена хлорофілу. Поживні речовини вона отримує в співтоваристві з грибами. Тривалий час рослина розвивається під землею. Лише на 9-10 рік формує наземний квітконосний пагін, жити якому близько двох місяців. Він на 20- 30 см здіймається над торішнім листям. Світло-буре стебло вкрите буруватими лусками – це все, що лишилося від листя. Квітки жовтувато-бурі, за кольором не відрізняються від стебла, досить крупні, зібрані в довгу густу китицю, мають медовий аромат і цим приваблюють запилювачів. Цвіте у червні – липні. Плодоносить у серпні – вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Насіння проростає під землею за участі гриба. Часом суцвіття не може пробитися на поверхню ґрунту і тоді квітки запліднюються під землею (для них характерна клейстогамія). Іноді насіння проростає прямо в коробочці.
В Україні Гніздівку звичайну можна зустріти в Закарпатті, Українських Карпатах, Передкарпатті, на Поліссі, у лісостеповій зоні, на півночі Лівобережного Степу, в Гірському Криму. Вона росте в листяних лісах на багатих ґрунтах.