Латинська назва роду походить від грецьких слів, що означають люблю весну. Видова назва в перекладі — весняна.
Багаторічна трав’яниста рослина з тонким кореневищем та довгими сланкими пагонами. Стебло прямостояче, вгорі здебільшого колінчасто-зігнуте, (5)10-20(25) см заввишки. Листки в прикореневій розетці, еліптичні; неквітучі стебла однолисті. Квітки білі, дрібні, запашні, зібрані в щитковидні китиці, на початку цвітіння малопомітні. Пізніше, коли утворюються плоди, набуваючи бурого або фіолетового кольору, суцвіття стає добре помітним. Плоди — овальні стручечки 5—10 мм завдовжки, в середині містяться кулясті, червоні ягоди до 4-4,5 мм у діаметрі. Плоди поїдаються дикими птахами.
Цвіте як тільки зійде сніг і земля ледь-ледь прогріється сонцем. Через місяць-півтора її вже не знайдеш, бо веснівка дуже швидко закінчує свій розвиток, оскільки це рослина ефемер.
Росте у світлих листяних, мішаних і соснових лісах, по схилах, уздовж доріг. Найбільш поширений вид у Поліссі та Лісостепу, у степовій зоні зрідка, тільки у лісах по долинах річок. У Карпатах – у нижньому гірському поясі.
Отруйна, декоративна, медоносна рослина. Використовується офіційною та народною медициною.
В Україні росте 4 види веснівки.