Як цінний для науки вид занесений до Червоної книги України.

Назва роду походить від кельтського слова “лілі” – білий і стосувалась білоквіткових видів цієї рослини. Видова назва пов’язана з ім’ям Марса – бога дикої природи, родючості й плодючості, який пізніше став богом війни та покровителем воїнів. Легенда розповідає, що лілія виросла із серця воїна, який поліг у бою за батьківщину. З того часу квітка є символом хоробрості та стійкості.

Народні назви: аракан, дев’ятирник, куділька, лілея дика, лісові дзвоники, саранка, підвія, царські кудрі. А такі назви як: маслянка, масляночка вказують на те, що лілія – їстівна рослина.

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 50–70 см (в горах іноді до 150 см). Цибулина її яйцеподібна, велика (2-2,5 см завдовжки) розташовується у ґрунті. Прямостояче стебло зелене, іноді з червонуватими цяточками, знизу і під суцвіттям безлисте. Листки видовжені. Ароматні квітки повислі, на довгих квітконіжках, зібрані в негусту китицю. Вони ясно-пурпурові з фіолетовими цяточками. Цвіте рослина у червні — липні. Плодоносить у серпні. Плід – шестигранна коробочка з гострими ребрами. Під час плодоношення стебло лілії стає схожим на старовинний канделябр, бо плоди піднімаються вгору, а з них, як ядра з гармати, розлітається насіння. Насіння не має природного стану спокою і проростає зразу ж після висівання з коробочок. Розмножується рослина насінням і цибулинами. Росте лілія надзвичайно повільно. Якщо вона розвивається з насінини, то вперше зацвітає аж на п’ятому році життя!

Рід лілій нараховує близько 100 видів, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. Лілія лісова – єдиний представник роду лілій, що трапляється в природі України (переважно в Західному Лісостепу та Карпатах). В Україні лілію назвали лісовою, бо росло її в наших лісах дуже багато. У давні часи цибулини згодовували коровам, щоб молоко було жирнішим. Про лісову лілію можна сказати, що її… «з’їли». Як прикро це чути про таку красуню!

Декоративні лілії вирощували ще за дві тисячі років до нової доби і нині існує багато декоративних форм.

В народній медицині нею лікують опіки і загоюють рани.