Назва роду походить від кельтського слова, що означає “колючий”. Народні назви: арча, арша, жерепник, кровогін, місячник та інші.
Це вічнозелена, довговічна рослина, деревце 4–6 м заввишки. з прямою і конусо- чи яйцеподібною кроною, або кущ з галузистими пагонами, стовбур із сірою або коричнево-сірою волокнистою корою; пагони видовжені. Хвоя лінійно-ланцетна, колюча, зверху жолобчаста. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі, кілюваті хвоїнки (8–20 мм завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, при основі членисті, зберігаються на гілках упродовж 4 років. Листки невеликі, голковидні, по 3 в кільці. Дводомна (рідше — однодомна) рослина. Чоловічі органи спороношення (мікростробулі) мають вигляд жовтих колосків із щиткоподібними лусками та 3–7 пиляками. Жіночі органи спороношення (мегастробулі) подібні до зелених бруньок. Цвіте у травні–квітні. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються і утворюють соковиту зелену шишко-ягоду округлої форми (7–9 мм у діаметрі). Насіння довгасте, з твердою оболонкою. Шишки дозрівають упродовж 2 років. Тому на рослині можна одночасно бачити достиглі, зелені сформовані й маленькі шишки. Масове утворення шишок починається у столітньої рослини.
Розмноження – вегетативне та насіннєве. Поширюють насіння птахи у шлунку.
Як офіцинальну лікарську сировину застосовують плоди ялівцю звичайного.
У давнину ялівцем звичайним люди лікувалися від тифу, а в його заростях ховалися від ворогів (свідченням є легенда, що на його розкішному гіллі козаки й ночували під відкритим небом). Ягоди також є надзвичайно корисними. Рослина має потужні фітонцидні властивості – один гектар ялівцю здатний забезпечити чистим цілющим повітрям таке місто, як Київ.