Назва походить від латинського слова «галіум» – дуже запашний або «алліум» – назва часнику у римлян, а можливо від кельтського слова, що перекладається як «жалячий». Видова назва в перекладі з латинської мови означає «ведмежий». Народні назви: левурда, часник лісовий, черемша.
Це багаторічна трав’яниста рослина заввишки 15-40 см. Листки прикореневі, квітконосне стебло (стрілка) прямостояче, безлисте, нерозгалужене. Молоді пагони, листки, мають запах часнику. Цвіте в квітні-травні. Під час цвітіння утворює суцільний килим з безлічі білих суцвіть. У цибулинах та листках є молочний сік з великою кількістю запашних ефірних олій, що зумовлюють специфічний запах рослин і створюють п’янкий ефект на лісових галявинах під час їх квітування.
Перехреснозапильна рослина. Першими в квітці достигають тичинки внутрішнього кола. Нитки їх швидко видовжуються, пиляки висуваються з віночка і, як тільки пилок з них висиплеться, тичинки відхиляються назовні і в'януть. Потім те саме відбувається і з тичинками внутрішнього кола. Приймочка маточки достигає лише тоді, коли зав'януть останні тичинки. Плоди дозрівають у другій половині червня, після чого рослина зразу відмирає. Перед достиганням насіння квітконосне стебло дуже видовжується, слабне і падає на землю, немов намагається віднести насіння якнайдалі від материнської рослини. Насіння, що впало на ґрунт, швидко розтягують мурашки.
Медоносна, лікарська, харчова та декоративна рослина. Фітонциди, які виділяє рослина, знищують гнильні та хвороботворні бактерії і найпростіших.
Росте в Поліссі, Лісостепі та в Степу, північно-східній частині Степу та в Карпатах.