Багаторічна трав’яниста рослина, висотою 15-30 см заввишки. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Квітконосне стебло прямостояче, просте, голе, безлисте, коротше за листки. Листки прикореневі, видовженоланцетні або еліптичноланцетні, загострені, звужені в черешок. Квітки дзвоникоподібні, білі, запашні, в однобічній квітковій пониклій китиці. Плід – червона куляста ягода. Період квітування рослини – квітень-травень. Розмноження – вегетативне та насіннєве.
В Україні поширена на Поліссі та Лісостепу, на південь зустрічається рідше, у Степу зустрічається лише в лісах по долинах річок. Тіньовитривала рослина, росте в мішаних і листяних лісах.
Лікарська, ефіроолійна, отруйна і декоративна рослина. У науковій медицині використовують квітки, листки і надземну частину рослин. Лікарські препарати у вигляді настоянок трави, настоїв, корглікону, крапель Зеленіна рекомендуються при серцевій недостатності, кардіосклерозі, вадах та неврозах серця. Конвафлавін марелін - при захворюваннях печінки, сечового та жовчного міхурів. Рослина містить глікозиди, що регулюють серцеву діяльність (є вказівки, що вони не мають рівноцінних синтетичних замінників), біологічно активні речовини капілярозміцнюючої, протизапальної, спазмолітичної, судиннорозтирюючої дії, а також терпеноїди, флавоноїди, кумарини, сапоніни, стероїди, ефірну олію та цукор, яблучну й лимонну кислоти.
У народній медицині конвалію застосовують при водянці, хворобах серця, епілепсії, хворобах очей, від пропасниці, головному болю, паралічу, як заспокійливий, сечогінний засіб, при безсонні. У гомеопатії й ветеринарії використовують конвалію у свіжому вигляді. Квітки конвалії містять ефірну олію (до 0,9%), яка дуже ціниться в парфумерії, з квіток готують есенцію, що входить до складу парфумів найвищих гатунків