Ця рослина занесена до Червоної книги України

Поширена в лісовій зоні Європи та Західного Сибіру, а також у Криму, Малій Азії, на Кавказі. В Україні Гніздівку звичайну можна зустріти в Карпатах, у лісовій та лісостеповій зонах, на півночі степової зони, в Гірському Криму. Вона росте в листяних лісах на багатих ґрунтах. Латинська назва роду утворена від грецького слова, що означає «гніздо», за схожість сплетіння коренів із пташиним гніздом. Видова назва в перекладі з латинської мови й означає пташине гніздо. Українська і російська назви також відображають особливість будови коренів. Ця рослина має жовтий колір, бо повністю позбавлена хлорофілу. Поживні речовини вона отримує в співтоваристві з грибами. Тривалий час рослина розвивається під землею. Лише на 9-10 рік формує наземний квітконосний пагін, жити якому близько двох місяців. Він на 20- 30 см здіймається над торішнім листям. Стебло вкрите буруватими лусками – це все, що лишилося від листя. Квіти зібрані в густу китицю, за кольором не відрізняються від стебла, мають медовий запах і цим приваблюють запилювачів. Під землею сховане потужне кореневище, геть все вкрите видовженими потовщеними корінцями, що розходяться на всі боки — справжнє гніздо. Саме воно дало назву рослині. Гніздівка здатна розмножуватися як насінням, так і за допомогою кореневищ, проте перший спосіб у природі спостерігається частіше. Іноді рослина квітує і навіть плодоносить прямо під землею.