Ця рослина занесена до Червоної книги України

Цибуля ведмежа – реліктовий вид, лісова рослина, не надто світлолюбна. Масовий вид заповідника, під час цвітіння утворює суцільний килим з безлічі білих суцвіть. Молоді пагони, листки, мають запах часнику. Цвіте в квітні-травні. Насіння достигає в травні-червні, після чого цибуля зразу відмирає.
Латинську назву роду утворено від латинського слова, що означає сильно пекучий, а можливо від кельтського слова, що перекладається як жалкий. Видова назва в перекладі з латинської мови означає ведмежий.
Перед достиганням насіння стебло витягується в довжину, а потім падає на землю, розкидаючи насіння. Поширенню насіння сприяють також мурашки.
Як і в усіх інших цибуль, у цибулинах та їх листках є молочний сік, складовою частиною якого є часнична і близькі до неї леткі олії, що зумовлюють специфічний запах рослини.
Перехреснозапильна рослина. Першими в квітці достигають тичинки внутрішнього кола. Нитки їх швидко видовжуються, пиляки висовуються з віночка, і, як тільки пилок з них висиплеться, тичинки відхиляються назовні і в'януть. Потім те саме відбувається 3 тичинками внутрішнього кола. Приймочка маточки достигає лише тоді, коли зав'януть останні тичинки.
Широко використовується як їстівна рослина. Листки і цибулини споживають сирими як приправу, сушать, квасять, варять з них зелені борщі тощо. Має добрий смак. Цінна лікарська рослина. Фітонциди, які виділяє рослина, знищують гнильні та хвороботворні бактерії і найпростіших.
На Україні росте 43 види цибулі.